Гончарство одне з найстаріших ремесел людини. Зародилось гончарство ще в кам’яному віці. Можна твердити, що ще до оволодіння людини вогнем вона почала формувати з глини предмети потрібні для вжитку. Древні люди помітили, що глина у вологому стані легко приймає будь-яку форму, яку можна закріпити випалом.
Під палючим сонцем ці предмети набирали певну міцність і мали певну цінність. Такими предметами могли бути ємкості для пожитків та амулети. А вже з освоєнням людиною вогню на великій кількості стоянок вчені виявили сліди гончарного посуду та подобу людської фігурки.
На території України сліди гончарства археологи датують 7—6 тисячоліття до н. е.
Трипільська культура V—III тисячоліття до н. е., що охоплює лісостепову територію України від Дніпра до Карпат дуже багата на гончарні вироби ручної роботи без застосування гончарного круга. Гончарні вироби трипільців були витворами мистецтва. Це і посуд, дитячі іграшки, речі релігійного культу. Кераміка тут орнаментована з проявом філософії спостереження навколишнього середовища, природних стихій (можливо містики). Трипільці розмальовували поверхні, але і робили рельєфний рисунок. При розписі вживали білий колір по сірому, чорний, червоний та коричневий.
У IV тисячолітті до н. е. древні єгиптяни вже знали мистецтво виготовлення полив, а в кінці того ж тисячоліття шумери винайшли гончарний круг.
З використанням гончарного круга гончарство стає потаємним промислом, уже накопичуються кращі навики і уміння, створюються родові таємниці. Твори гончарів мають прикладне та художнє застосування. Посуд в інтер’єрі приміщення та сервіровці столу відіграє важливу роль.
Термін «кераміка»— Κεραμεικος — Керамікос з грецької мови означає назву кварталу гончарів в Стародавніх Афінах — це вироби і матеріали, що одержують за допомогою спікання різноманітних глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів і їхніх сполук.
Виділяють такі головні різновиди кераміки: теракота, майоліка, фаянс, порцеляна.
Розрізняють також будівельну, грубу і тонку кераміку.
Українська кераміка, незважаючи на довголітнє розчленування народу різними окупантами, має характерну спільну всім школам національну самобутність.
Обухівські майстри кераміки є продовжувачами традиції українського самобутнього гончарства.
14 травня в Обухівському РКЦД блискуче пройшов майстер-клас з кераміки видатної народної майстрині Меркушевої Катерини Дмитрівни. Присутніх, а їх було більше 20 чоловік, враз охопило бажання творити з глини, тим більше, що всі матеріали (глина, ангоб, дощечки, підручні та допоміжні інструменти) були під рукою. Катерина Дмитрівна люб’язно представила для наочності свої витвори мистецтва, а саме: великі й маленькі тарілки, розписані в стилі трипільських мотивів.
Саме створенням гончарних тарілок і мали змогу зайнятися всі бажаючі юні і дорослі аматори гончарної справи. Кожному було видано по шматку глини, з якої потім мали народитися тарілочки, підставки чи просто магніти на холодильник. Але всі вони були маленькими шедеврами мистецтва, створеними вперше і вручну, без гончарного круга, і розписаними фарбами ангоб.
Анго́б (фр. engobe) — глазурна фарба, тонкий шар глини, що його наносять на поверхню керамічного виробу перед випалюванням, щоб закрити колір або грубу структуру матеріалу.
Ангобами також називають різнокольорові глини (природні або виготовлені із застосуванням окислів металів), які використовують для розпису кераміки.
На майстер-класі були використані фарби (ангоб) чорного, коричневого, зеленого та білого кольорів.
Було вкрай захоплююче спостерігати, як шматок глини, покладений на дощечку, робили кулькою, а потім розминали, даючи їй форму тарілочки, розгладжували та затирали всі нерівності. Потім з глиняної качалочки робили стінки тарілки і всі шви з’єднання вирівнювали руками. Це була досить копітка і довготривала робота, але дуже приємна і заспокійлива для психіки. Наступним кроком було нанесення загостреною частиною пензлика орнаменту. А вибрати було з чого: альбом майстрині повнився різноманітними трипільськими, і не тільки, орнаментами. Тут були і знамените зображення Берегині — Хранительниці роду та родючості, геометричні (засіяне поле, безкінечники тощо) та зоологічні (тварини, птахи) орнаменти. Можна було і пофантазувати. Потім фарбою (ангоб) за допомогою пензлика наносили малюнки, або зафарбовували окремі фрагменти виробу. Після випалу ці кольори мають змінитися і набути природних відтінків. До речі, для обпалу потрібна спеціальна, герметично зачинена піч, температура всередині якої має досягати 900—950°С. Тільки тоді вироби набирають потрібного вигляду і стають повністю готовими для подальшого використання. Але перед обпаленням посуд повинен висохнути при кімнатній температурі. Для цього інколи достатньо тижня.
Приємна робота з глиною — природним матеріалом та підключення уяви та фантазії дуже позитивно впливають на психіку та моторику людини. До глини треба ставати лише з позитивними думками, а якщо у вас і був поганий настрій, то він покращиться непомітно для вас, лишень ви торкнетеся м’якенької глини. А далі все залежить від вашої вправності та майстерності, і тоді ви порадуєте не лише себе, а й всіх хто мав можливість спостерігати за роботою. А ще й корисний для домашнього вжитку виріб принесете додому.
Перш за все кераміка захоплює своєю природною різноманітністю та натуральною природою виробу. Один із найбільш доступних для людини і простих в обробці матеріалів, після випалу практично непідвладний дії часу.
Отож такі майстер-класи нам просто необхідні.
влас.кор.